Karada no Shodo©

---

Karada no Shodo© - це образно-емоційне відтворення внутрішнього світу на тілі через медитацію пензлем, це спосіб пізнання себе, це особлива філософія поезії на тілі. В основу фотопроєкту закладено принципи естетики японської каліграфії, простоти і внутрішньої сили. Тіло – шлях життя, чорні ієрогліфи уособлюють "інь" і "ян" - жінку і чоловіка. Додаємо шовкове кімоно, яке ніжно огортає тіло, і японську катану, яка уособлює дух и честь самурая. Так фотопроєкт Karada no Shodo© від Програми ENMAN© переносить учасників у стан внутрішнього спокою, стирає ознаки стресу і занепокоєння. 

 Ця історія відбулася у префектурі Ніїгата в Японії у період сьогунату Токугава, домен якої був переданий шостому сину заможного воєначальника самурайського роду – Мацудайрі Тадатеру. Мацудайра Тадатеру навчався військовій справі і у 1599 році був призначений як даймьо (намісник-представник заможного самурайського роду) в домен Мусасі, а у 1603 році переведений до домену Каназава, де у 1614 році він розпочав будівництво нового замку Такада. Однак у Тадатеру не було багато часу, щоб насолоджуватися своїм новим замком. Його думки полонила служниця, яка весь час була поряд з ним, і водночас – далеко від нього. У той час стабільність японського соціуму забезпечувала станова система, яка ділила суспільство на представників вищих самурайських родів, професійні групи та паріїв, так званих «недоторканих» слуг і прибиральників. І служниця Тадатеру була серед групи, яка була об'єктом презирства представників інших станів. Тадатеру міг лише дивитися на неї і говорити з нею, але не міг її торкатися. Дівчина також закохалася у Татадеру, хоча і розуміла про неможливість їх стосунків. Добре володіючи мистецтвом каліграфії, Татадеру вирішує свої почуття демонструвати через пензлі. Під прикриттям того, що папір дуже коштовний, Татадеру запрошує служницю в свої покої для практики каліграфії на її тілі. Татадеру не порушив правила сьогунату і ніколи не торкався служниці, однак свої почуття він висловлював через ніжні дотики пензлів та поезію, написану на її тілі. Йшли часи, минали облоги замку, та почуття між служницею і Татадеру лише міцнішали. Ніхто так і не розкрив їх таємницю, яку із тілом служниці у 1665 році поховав під руїнами замку землетрус.

Лише через двісті років під час розбору руїн замку Такеда знайшли єдиний паперовий рукопис Татадери, в якому він описував, як вогонь туги за коханою спалює його серце, і жоден папір ніколи не зрівняється із ніжністю тіла його служниці. 

© 2013-2024 ENMAN - Авторські права на текст захищено